***
Заблукав у хмарах
сніжок - пустунець...
І пробіг землею
вітерець - гордець...
Обнімались пташки
крильцями змахнув...
Спали вже комашки,
вечорок зітхнув.
Ти дивилась в очі
сонно і без слів...
Струмок десь хлюпоче,
місяць небом брів.
Я не міг мовчати,
але промовчав.
Я хотів кохати,
як кохать - не знав...
...А уранці ніжний
впав на квіти сніг...
І кохання наше
у собі...зберіг...
Іван Житник.
Фото news.21.by