Ім`я британського драматурга ірландського походження Мартіна МакДонаха не потребує зайвих коментарів. Твори цього оскароносного автора прикрашають афіші майже всіх провідних театрів світу. Серед найбільш шанованих п`єс МакДонаха пальму першості, безумовно, тримає «Королева краси з Лінана».

Цей драматургічний твір одразу мав шалений успіх. Одна з перших постановок – у 1996 році на сцені Лондонського Королевського театру. А через два роки «Королева краси» підкорює Нью-Йоркський Бродвей. З того часу починається тріумфальний прокат «Королеви» у планетарному масштабі.

Незабаром «Королеву краси» зможе подивитись і сумський глядач. Постановку знаного твору на сцені Національного академічного театру імені М.С.Щепкіна здійснив молодий режисер Дмитро Демков, відомий в Україні багатьма творчими проектами. За його словами, творчість МакДонаха приваблює своєю близькістю до світобачення класиків.

Для здійснення своєї творчої мети МакДонах обирає далеку глибинку, у якій постійно мешкають бідність, туга, відчай і жорстокість. Саме тут, на невеличкому клаптику закинутої території довгі роки проживають разом стара мати Мег та її перезріла донька –  Морін.

Сестри Морін вже давно знайшли своє сімейне щастя, а вона залишається сам-на-сам зі своєю самотністю. І коли їй нарешті посміхається окраєчок щастя (любов до Пато), на заваді здійснення мрії стає мати. Стосунки між двома кровно рідними істотами перетворюються в жахітливу драму і зрештою знаходять трагічний вихід.

Режисер Демков наповнив сценічний простір великою кількістю режисерських прийомів. Хворий нервовий імпульс втілений у образі Рея Дулі – 20 літнього хлопця, якого переповнюють цинічна відраза до довколишнього світу і прагнення відстояти своє маленьке право на індивідуальну свободу. Водночас оточуюче середовище ніби весь час провокує його до підняття градусу істеричності, бо є незмінним джерелом агресії і цинізму що спонукає його до вживання наркотиків.

Вистава наповнена оригінальною сценографією, яка метафорично підкреслює протиборство двох начал в людині і світі – співвідношення добра і зла, в якому ніколи не буває однозначних переможців. Образне тло вдало  доповнюють  елементи японської театральної школи. Так, образ тиранічної матері передається через ляльку/сутність, якою керує невидимий ляльковод, що уособлює собою темну сторону минулого , яке дало свій відбиток.

Сюжетна лінія вибудовується в атмосфері інформаційного насильства, втілений в образі старенького телевізора. Упродовж дійства він майже не вимикається і є джерелом перманентно поганих новин. Цим самим автор підкреслює, як насильницька модель поведінки стає одним з головних мотиваторів поводження людей у суспільстві і поступово перероджує соціум.

Вистава «Королева краси» щепкінців транслює у глядацьку залу складний театральний код, який буде досить цікаво досліджувати сучасному глядачеві. Вона вийшла сучасною виставою європейського формату , і впевнені цікавою як для молодого так і більш дорослого покоління.

Режисер-постановник - Дмитро Демков;

Художник-сценограф - Аліна Гайворонська;

Асистент режисера - Владислав Писарев.

Дійові особи та виконавці:

Морін Фолан - Анастасія Леміш;

Мег Фолан - Крістіна Зограбян, Сергій Єрошкін;

Пато Дулі - Олександр Середа;

Рей Дулі - Владислав Писарев.