На Алеї Слави зібралися рідні, побратими, керівництво громади та небайдужі мешканці, щоб віддати останню шану Максимові.

З живими квітами в руках і схиливши голови, присутні на скорботній церемонії вшановували пам’ять Захисника, дякуючи йому за відданість і незламну боротьбу… Священнослужителі провели заупокійну службу, молячись за вічний спокій душі Героя.

ГРИЦЕНКО Максим Вячеславович народився 1 січня 1993 року в селі Великі Бубни. Після закінчення десяти класів продовжив навчання в училищі в смт Дігтярі Чернігівської області, де здобув фах водія.

Після навчання почав працювати на Роменському заводі «Тракторозапчастина», де віддано трудився понад десять років. Максим був працьовитим і відповідальним, цінував просту людську дружбу, щирість і добре ставлення до інших.

У 2013 році він створив власну родину – одружився, став турботливим чоловіком і батьком. Разом із дружиною виховував двох діток – сина та донечку, яких безмежно любив і був для них справжнім прикладом сили, доброти й мужності.

Максим був світлою людиною – відважний, чесний, добрий, щирий. Мав багато друзів, завжди приходив на допомогу. Захоплювався риболовлею, часто вирушав із наметами на природу – це було його улюблене заняття, яке приносило спокій і радість.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим перебував у Ромнах. У грудні 2022 року він звільнився з роботи й незабаром був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив навчання в Житомирі як штурмовик у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади.

Він брав участь у бойових діях у найгарячіших точках: Соледар, Красна Гора, Куп’янськ, Дворічне, Харківська, Донецька та Сумська області. Останнім місцем служби стало Краснопілля.

У 2024 році Максим був переведений до 152-го окремого батальйону територіальної оборони, де служив старшим стрільцем-оператором.

У 2025 році отримав звання старшого солдата, мав бойову нагороду – медаль «Учасника бойових дій». Його побратими знали його за позивним «Масяня» – доброзичливого, щирого й незламного.

Максим був справжнім Воїном – добре орієнтувався в місцевості, не боявся небезпеки й до останнього залишався на нульовій лінії фронту. Це мав бути його останній вихід на передову – далі на нього чекала госпіталізація через проблеми зі здоров’ям. Але доля розпорядилася інакше…

27 червня 2025 року, вірний військовій присязі, старший солдат ГРИЦЕНКО Максим Вячеславович, стрілець-оператор 2-го стрілецького відділення 152-го окремого батальйону територіальної оборони, загинув під час стрілецького бою в зоні активних бойових дій.

Максиму назавжди 32 роки…

У Воїна залишились згорьовані батьки, дружина, син, донечка і брат. Для них і для всіх нас він назавжди залишиться Героєм, Людиною честі й великої душі.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, побратимам та всім, хто знав і любив полеглого Захисника. Втрата – невимовно болюча, і жодні слова не здатні зменшити той біль, який залишає по собі смерть Героя, повідомили в мерії Ромен.

Нехай Господь дарує йому Царство Небесне, а душа Максима знайде спокій!

Вічна пам’ять і слава Захиснику України – ГРИЦЕНКУ Максиму Вячеславовичу!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!