27 березня розповіли про торбан Тараса Григоровича Шевченка.

Цікава його історія: виготовлений він польськими або угорськими майстрами на початку ХІХ ст. З 1820 року торбан належав лікареві Сербиновичу, мешканцеві Воронезької губернії. Великий шанувальник Шевченкового таланту, подарував його Тарасові Григоровичу. Поет гарно грав на кобзі, бандурі.

Незадовго до смерті Тарас Шевченко подарував торбан одному зі своїх друзів, студентові Петербурзького університету Григорію Вашкевичу, котрий зберігав Шевченків подарунок тривалий час на хуторі Шумськ Роменського повіту.

Надійшов торбан до Роменського краєзнавчого музею від місцевого кобзаря Мусія Олексієнка. Торбан (або панську кобзу) йому в 1918 році презентував товариш Т.Г. Шевченка, ініціатор пам’ятника Кобзарю в Ромнах Григорій Вашкевич.

Коли екскурсоводи розповідають про його історію згадують обов’язково й тих, хто його відродив – це чернігівський реставратор Олександр Микитович Шльончик, народний майстер декоративно - ужиткового мистецтва. Безцінну реліквію було відреставровано в 1988 році.

Понад 40 років він працював на Чернігівській фабриці музичних інструментів, свого часу його бандура, виготовлена до 150- річного ювілею Т. Шевченка, одержала золоту медаль на Виставці досягнень народного господарства в Москві. Саме О. Шльончикові працівники Роменського краєзнавчого музею довірили старовинний торбан Т. Шевченка. Цей народний струнно - щипковий інструмент, близький до бандури, був популярний в Україні з середини XVIII ст. до кінця ХІХ ст.

Сьогодні торбан, що належав Кобзарю займає чільне місце на виставці «Велич духу» в Роменському краєзнавчому музеї.