Шановна громадо!

Не залишіться байдужими до долі дітей-сиріт. Зверніть свою увагу на те, що відбувається в Сумській школі-інтернаті, що на Веретенівці.

У нашій країні уже розікрали і приватизували все, що можливо: заводи, фабрики, житло, торгівлю. Тепер дійшла черга і до сирітських закладів.

Приміщення школи-інтернат повністю і безповоротно передається у власність школі для обдарованих дітей. Тобто, місцеві можновладці відкривають школу для своїх рідних діток, забираючи при цьому останнє у сиріт.

І як цинічно, з яким далеким і продуманим розрахунком вони це роблять!

Останні 2 роки в Сумську школу-інтернат навмисно не направляли дітей з прийомника-розподільника. Ні, не тому, що сиріт в нашій державі стало менше. Просто їх направляли в інші сільські, і так переповнені, інтернати. З Веретинівського ж інтернату сиріт масово віддавали на усиновлення за кордон. За цих 2 роки близько 100 дітей-сиріт було віддано на усиновлення в США, Італію, Німеччину, Францію. Тільки одна сирота була усиновлена в Україні. Немає вже серед живих декого з усиновленних, і майбутнє інших невідоме. Чиновникам важливо взяти гроші в іноземців за усиновлення, а що буде з сиротами далі їх не турбує…

Тим часом в Сумському інтернаті проводився капітальний ремонт на кошти, виділені для дітей-сиріт: ставилися пластикові вікна, мінялася сантехніка, закуповувалися нові меблі, повністю переобладнувався харчоблок і пральня. Але робилося це зовсім не для сиріт!

Людям, які при владі в місті Суми, вже давно приглянулося це чудове місце при Веретинівському заповідному парку і вони впевнено, цинічно й безжально йшли до своєї мети.

Чи знала Катерина Ющенко, кому вона дарує 6 пластикових вікон, коли приїжджала в школу-інтернат? Як виявилося, зовсім не сиротам. Ще не висохла монтажна піна на встановлених вікнах, а нові хазяї вже прийшли обдивлятися приміщення. Їх дуже гостинно й привітно зустрів директор інтернату. Але діти!... Покинуті діти! На них ніхто не зважав. А вони зі сльозами на очах дивилися на незнайомих людей, які приїхали забирати в них єдиний рідний дім! Що могли сказати рядові працівники інтернату цим дітям, яким і так дісталося від нелегкої долі?

Чудові новостворені умови проживання виявилися більше потрібними забезпеченим дітям, ніж дітям-сиротам. Прекрасне місце, чисте повітря, поїздки в кінотеатри, музеї, на виставки, художні, музичні школи, підготовчі курси навчальних закладів, як виявляється, сиротам в Сумах не потрібні!

Сироту обділити дуже легко, можна все в неї забрати і ніхто за це не буде нести ніякої відповідальності. Хто ж захистить? Держава? Якраз та держава, яка повинна сиріт захищати, в них же і забирає найдорожче, найкраще. В які двері постукати? Хто допоможе? Хто захистить сироту?

Працівники Сумськој школи-інтернату для дітей-сиріт