…Сьогодні  народне свято - День Перемоги. Сергійко встав раненько, щоб, бува, не проспати. І тільки сонечко заглянуло у віконечко, і пробігло по його личику своїми промінцями -  він уже на ніжках.

Зайшла до  світлиці бабуся Катя, поставила на стіл кухоль свіжого пінистого молока, яке щойно надоїла. Налила в чашку Сергійкові.
- Пий, онучку, тепленьке молочко. Здоровим будеш і красивим. Від молока з - під корови людська сила потроюється.

Сергійко п’є і п’є …Воно на губах аж піниться, а в роті – солодко - солодко.

До хати заходить дідусь Саша і відразу  запитує:
- Ну, що, солдате, до параду готовий?

Сергійко вже надів свою моряцьку форму, на голівці - безкозирка, у відповідь:
- Так точно!
- Зачекай тепер мене, я також одягнуся.

Коли дідусь Саша, переодягнувшись, зайшов до кімнати, в онука від здивування аж дух перехопило. Військова офіцерська форма надала дідусеві стрункості, мов помолодшав він. А на грудях - ого! скільки воєнних відзнак: і ордена, і медалі…        
- Дідую, ви - герой!
-  На війні, онучку, всі солдати - герої, вони ж землю рідну захистили…

Сергійко торкається до відзнак і цікавиться:
- Ця за що?
- За оборону Києва.
- А ця?
- За Сталінград.
- А ця?
- За взяття Варшави.
- А ця?
- За взяття Берліна. Це орден «Перемоги». За велику перемогу!
- Таки  ви герой, дідуню! - підсумовує радісно  Сергійко.

…Люди йдуть і йдуть до Братської могили, яка  возвеличується в центрі села. Кладуть до неї квіти. Кладе букетик і Сергійко. Випростовується, дивиться на дідуся та бабусю. А в них - сльози на очах.
- Не плачте, - заспокоює і вже по-дорослому: - Виросту, я вас буду захищати, щоб ніколи ви більше не плакали…

Легенький вітерець шурхотів у старих, уже зелених кленах, які росли поруч могили, ніби оберігали душі похованих бійців…