Блоги

Нова книга Віктора Гагіна

Назва книги «Буринщина з глибини віків» розкриває зміст цього видання.

Автор, Віктор  Гагін, відомий не тільки на Буринщині, а й далеко за її межами, своєю активною краєзнавчою діяльністю.

У 10 нарисах, які надруковані в книзі, висвітлюється  історія рідного краю від давніх давин і до сьогодення.

БУРИНЩИНА: ВІД «LOSA DESERTA» ДО РАЙОНУ

 

Я вперше подав географічний опис Буринщини в книзі «Духовний світ Буринщини від  давнини до сьогодення» (ПП Буринська районна друкарня, м. Буринь, 2010).  

На основі    додатково досліджених ряду  архівних джерел, матеріалів колег-краєзнавців, топографічних карт, описів  Слобожанщини, усебічних статистичних відомостей про географію, історію, культуру, господарство, земельних ресурсів нижче додатково подається короткий  нарис історико-географічних досліджень території Буринщини.

Буринщина - це частина Слобідської України, яка утворилася у так званому Дикому степу у трикутнику між непевними кордонами Росії, Речі Посполитої й Кримського ханства ХVІІ – ХVІІІ сторіч, край цукроваріння , хліборобських угідь і «слобод».

Ці землі, що входили раніше до складу Київської Русі, внаслідок  монголо-татарської навали 13 ст. були спустошені, перетворились у «дике поле». На карті французького інженера Г.Л. де Боплана (1650р.)1) терміном «Losa deserta» (дике поле) 2 позначені землі на лівобережжі між річками Сіверський Донець і Самара, а на захід – від Азовського моря до Дніпра.

 На цій території нині розташована і частина Сумської області по притоках Дніпра, Сейму, Псла, Ворсклі.  Землі на південь від Путивля, на схід від м. Конотопа, куди входила і територія Буринщини, під час монголо  татарської навали були повністю спустошені і до 17 ст. не заселялись.

Як пише український історик Д. І. Багалій (1918р): «Тодішнє Дике поле, котре потім заселили своїми Слободами українські переселенці, раніше у домонгольську добу, ХІ-ХІІ ст. було заселено прадідами слобожан - древніми русичами Чернігово Переяслівської землі, хоч було дідизною3)українців ХVІІ ст., але далекою Україною».

Про те, що в сиву давнину жили люди на території Буринщини і займались матеріальним виробництвом  свідчать археологічні    пам’ятки. «…Це не один десяток пагорбів на рівному ландшафті полів, зокрема - старовинні могили поблизу с. Суховерхівка - могила «Очеретна», на березі р. Куриця біля с. Миколаївка - могила «Розкопна», біля с. Черепівка - могила «Рублена», колишнього Шинкаренкового хутора - могила - «Рокитянка», с. Нова– Олександрівки– могила «Фабрична», дві – біля с. Єрчиха.

Також є курганний могильник( 8 пагорбів) біля с. Сніжки, городище Кубракове та гора Кругла(с. Нижня Сагарівка). Вони є свідками того, що кочові племена, родичі яких поховані в даних курганах, починали «людську» історію на території нашого краю»( М. Кононенко, «Збережемо стародавні могили», газ. «Рідний край», 22 листопада 2006 р.).

 На території села Лухтівка є місця, де були стародавні укріплення. Одне з них до цього часу носить назву «Чашське городище, що походить від назви річки Чаша, яка протікає внизу.

 Біля Чашського городища на південній стороні розташовано 7 природних горбів або курганів, які, імовірно, є мовчазними свідками місць поховання воїнів, що загинули на полі бою. Є інше укріплення, що розташоване біля Червоної слободи. Яке носить назву»Оселецьке», походить від назви річки Оселець. Третє городище - «Ігорівське», розташоване в селі Ігорівка, яке зберегло свій вигляд краще Чашського і Оселецького. Крім залишків укріплень, звертає на себе увагу «Велика могила», яка розташована на південний схід від Красної Слободи.

Ще одне спорудження давніх часів »Верзань», що тягнеться верст на п’ять в довжину до болота. Ці пам’ятки є свідками, що місцевість Красної Слободи заселена людьми не одну сотню літ. «За документами першої половини 16 ст. на території села Миколаївка відоме городище під назвою»Юрієве городище на усть Куриці». У 30-х роках 17 ст. була спроба заселити пусте городище роменським урядником К. Сіножицьким, але спроба виявилась невдалою.

Укріплення городища у першій половині 17 ст. були використані для видобутку селітри ватагою з Речі Посполитої і тут розташувався селітроварний стан (Коротя О.В., Осадчий Є.М., Буринський краєзнавчий вісник, випуск 1, 2010р.)»  Називаючи це городище «Юрієве городище на усть Куриці», зберегли ім’я турівського князя Юрія Ярославовича , котрий володів Заритим 1159 року. Однак, на роковідомій мапі французького картографа Г. Боплана місто уже назване за ім’ям річки Куриця (Електронний ресурс,. svoboda-news.com›arxiv/pdf/2006/svoboda-2006-)».

У 10-му столітті територія Сумщини входила до складу Київської Русі, зокрема, до Липовицького князівства. У середині 16 ст. ці землі були захоплені Великим князівством Литовським. З досліджень конотопського історика краєзнавця І.А. Лисого стосовно локалізації Липовицького князівства (1284 р.) знаходимо: «Територія удільного Липовицького князівства може співпадати з бортними угіддями липовицькими і простягатись за його межі до давньоруського городища в с. Самбір (Конотопщина) і далі до сучасного міста Буринь».

 Це може бути свідченням існування на території нинішнього міста Буринь поселення 12-13 ст. На жаль про ці історичні факти на території Буринщини майже нічого не було відомо. Історія буринських земель 13 – 16 століть зовсім не досліджена. Останнім часом на території сіл Нечаївка, Гвинтове, Червона Слобода, Клепали, Піски і інших знайдено важливі археологічні знахідки, які потребують вивчення вченими, археологами. Взагалі період після Батийської навали дослідниками вивчений мало.

Тривалий час в науці панувала теорія про майже повне знищення українських земель після навали 1240 – 1241 років.     Серед вчених  ця думка суперечна і потребує глибокого вивчення. Нерідко через наші землі ходили в походи руські князі зі своїми дружинами, йшли орди кочовників проти Русі.

Вчені вважають, що на території села Ігорівка в ХІІ-ХІІІ ст. було давнє руське село Новгород-Сіверського князя Ігоря. Відлуння давніх переказів та історичних фактів свідчать про те, що Ігорівка була важливою історичною базою сіверських князів. «Ігоріве сельге» (сільце) згадується в Іпатіївському літописі, куди дані про Ігорівку потрапили з Чернігівсько – Сіверських літописних джерел. В літописах під 1146 р. є описи дворів князів новгод-сіверського Святослава Ольговича в Путивлі і Ігоря Святославовича в с. Ігорівка поблизу Путивля.

Це дає можливість мати чітке уявлення про володіння феодалів. Їх двори були величезними господарствами з просторими клунями і токами, амбарами, погребами. Багаточисленні і різноманітні сільськогосподарські знаряддя, вироби ремісників і інші багатства. Із літопису відомо, що на гумні ( ділянка землі призначена для зберігання і молотьби хлібів) в с. Ігорівці стояло 900 стогів помолоченого хліба, в погребах в Путивлі  - 500 берковців(берковець 10 пудів) меду, 80 корчаг(глиняний горщик з широкою горловиною для зберігання виноградного вина, ємність рівнялась в 12 столітті двом відрам від 10 до 12 літрів) вина.

Кінський табун Святослава і Ігоря складався із 4000 голів. Відомо також, що путивльський двір обслуговувало не менш як 700 чоловік челяді (Руський літопис за Іпатіївським списком, 695, с. 333. 344; 970, с. 356). Біля с. Глушець (нині Піски) виявлено поселення часів Київської Русі ІХ-ХІІ ст. н.е.

Буринщина в  територіальному значенні цього слова - це була окраїна русько-української землі, що має проміжне становище між лісостепом і степом, осілою і кочовою людністю, на перехрестях старовинних трактів, відкритих як для торгівлі, дипломатії, так і для страхітливих, спустошливих розбоїв. Це зробило цей край зоною взаємовпливів різних цивілізацій і культур.

Комментарии

ГостьАнтон

Цікавий опис Буринщини.Бажано продовження прочитати.

Гость

Добре б, якби про кожний район області була така книга.  Бо це конче потрібно для шкільного предмету "Історія рідного краю", який повинен викладатися у школі. Зараз українознавство викладається у школі як заманеться...

Гость

А сучасні краєзнавці переймаються тільки голодомором та історією злочинів НКВД.

Иван Житник

Дякую за добрі слова. Постараємося з Віктором Івановичем Гагіним продовжити цю тематику - правдиве висвітлення історії - нехай і невеликого району та містечка. Гадаю, це потрібне нинішньому поколінню. Всіх Вас вітаю із Старим Новим роком! Нехай у цьому році здійсняться всі Ваші бажання!

http://www.ivanzhytnyk.com Це гіпер-ссилка моєї щоденної інтернет-газети (сайт"Блог Івана Жиника")
Заходьте. Читайте, в т.ч - історичні матеріали...

Гость

Років пять тому викладачі історичного факультету СумДПУ на чолі з професором Михайличенко О.В. розробили проект "Сумщина - мій рідний край", який передбачав написання і видання таких книжок для учнів загальноосвітніх шкіл по кожному району області. Навіть авторів визначили серед науковців. Але комісія з освіти облради на це не виділила коштів.

Иван Житник

Книгу "Буринщина з глибини віків"  Віктор Гагін видав за власні кошти...

Гость

Так написати хотіли безкоштовно, а гроші потрібні були на видання самих книжок.

Гість

Історію України треба знати, Буринщина це один з її куточків. Хвала  людям, які її вивчають і пишуть для ознайомлення інших.

Віктор Гагін

Нещодавно відшукав в інтернетвиданні- Вікіпедія польську карту Чернігіво-Сіверські землі 14-15 ст., де на р. Чаша- лівій притоці р.  Сейму позначене поселення Бірін на місці нинішньої Бурині. З історичних джерел Бірін відомий з 1392 року ( "Список руських міст далеких і близьких"). Таким чином нинішнє м. Буринь могло відродитися чи наново заселитися на літописниму Біріні. Детальніше читайте на моєму сайті в інтернетвиданні Gagin.in.ua в розділі Дослідження. З повагою до читачів Віктор Гагін.

Віктор Гагін

Нещодавно відшукав нові відомості: згідно ярлика Абдули (Мамая) 1362 року в числі земель, подарованих Мамаєм Ольгерду значиться і Бирин. Таким чином згідно нових відомостей перша писемна згадка про Бирин відноситься до 1362 року. Згідно цього ярлика Бирин розташовувся на р. Сейм біля нинішнього м. Буринь. Крім того згідно ярлика 1500 р. Мельня (нині Конотопський район) і Бирин значаться на Сейму. Віктор Гагін.

view counter
view counter
view counter
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.