Україна – це не просто місце на карті! 

Нещодавно під час засідання Уряду Прем’єр-міністр Володимир Гройсман звернувся до українців позбутися будь-яких відчуттів, пов'язаних з меншовартістю, із песимізмом, із тим, що в України щось може не вийти. 

«Україна – це не просто місце на карті. Україна – велика європейська та демократична країна з безмежними можливостями. І для нас важливо, щоб ми могли реалізувати власні можливості. Щоб ми зробили те, що відповідає мріям мільйонів», – зазначив Володимир Гройсман.

Впевнений, що в Україні є безліч можливостей для самореалізації і Юрій Петрушенко – доктор економічний наук, професор Сумського державного університету, керівник Інформаційного центру Європейського Союзу в Сумській області, голова правління громадської організації «Центр освіти впродовж життя», голова правління ГО «Рада молодих вчених».

- Юрію Миколайовичу, розкажіть, як Ви прийшли до наукової діяльності? Чи був довгим цей шлях?

- Мені цікаво досліджувати цей світ і себе в ньому. З цієї точки зору мені здається, що Україна - дуже цікаве місце, де сьогодні відбувається багато подій, які пливають на людей, економіку, соціальне життя. У мене є багато закордонних друзів, які сюди приїхали і говорять, що таких цікавих, швидкозмінних процесів як в Україні, більше ніде немає. У нас відбуваються глобальні експерименти. Наприклад, реформа децентралізації, медична реформа. Тобто речі, які в розвинених країнах або вже пройшли, або не були такими глобальними. Та й соціальні науки тоді не були такими розвиненими, щоб ті процеси відстежувати. Тому з точки зору наукового дослідження наша країна цікава. Власне тому я цим і займаюся.

Я вступив в університет, тоді була аспірантура, докторантура. Тобто все життя моє було пов’язане з СумДУ. А в університеті – наука головне. Може хтось думає, що там тільки навчають студентів, але насправді там працюють науковці, які діляться зі студентами результатами своїх досліджень, запрошують їх долучатися до наукової роботи.

- Крім наукової роботи Ви ще й громадською роботою активно займаєтеся…

- Так ми створили Центр освіти для дорослих. Я, зрештою, освітянин. Зараз в освіті відбуваються структурні зміни. І не тільки в Україні, - це відбувається в усьому світі. Мова йде і про інформаційні технології, і про зміни в соціально-економічному житті. Зараз цикл професій вже коротший ніж термін навчання. Людина вступає на навчання на 4 – 5 років, а деякі професії вже стільки й не живуть. Відповідно змінюється і підхід до самого навчання. Коли ти в цьому середовищі, ти це помічаєш і починаєш не тільки досліджувати, але й будувати освітню політику. Зокрема, зараз багато зусиль направлено на дитячу, шкільну освіту, а мені більше цікава освіта дорослих. В Україні це не дуже розвинута сфера. Саме поняття «освіта для дорослих» з’явилося тільки у 2016 році з новим Законом про освіту.

Колись Бісмарк казав, що Німеччину зробив прусський вчитель, бо саме завдяки вчителю з’явилось німецьке виховання, німецька філософія. Вважаю, що негаразди, що зараз відбувається в країні – це наслідки недолугої системи в сфері освіти. Учителів загнали в коридор, в якому вони працюють, а це їх обмежує. Втім, реформа освіти стартувала, отож, позитивні зміни будуть.

- Можете розповісти про свої успіхи. Чим із зробленого за останній час пишаєтеся? 

- Це складне питання. Самому говорити про свої успіхи наче не зручно. Не знаю чи це успіх, але ось той рух, який ми почали в організації системи неформальної освіти дорослих - радує. Приємно, що сумчани виявилися активними і відкритими до навчання.

- Чи думали ви про еміграцію? Чому ви залишились в Україні? Чому ви вважаєте , що зможете себе тут реалізувати в повній мірі?

- Еміграція – це постійний дискурс у нашому суспільстві. Йдеться й про еміграцію умів, адже наші дослідники за кордоном ціняться, і людей, які працюють на будь-яких роботах, скажімо, в Польщі. Різниця зарплат до цього спонукає. Та я зберігаю оптимізм і думаю, що і в Україні можна заробляти не менше. До речі, я останній рік працюючи в Сумському центрі розвитку місцевого самоврядування, був безпосередньо долучений до реформи децентралізації і можу сказати, що в країні ми вже маємо кадровий голод. Особливо, це відчувається в ОТГ, де за будь-яким напрямком не вистачає спеціалістів. Так що можливості для реалізації у нас є. Лише потрібні люди, які зможуть організувати процеси так, щоб молодь розуміла, що зараз не обов’язково кудись їхати, щоб заробити, це можна робити і вдома.

Я як науковець-дослідник бачу, які можливості є в Україні. Жити в Україні набагато цікавіше. Я був за кордоном. Там здебільшого вже все побудовано. Тобто з точки зору досліджень – нудьга, якщо можна так сказати. В Україні для дослідників, для тих, хто хоче щось створювати дуже багато простору. Бери й роби.

- Назвіть 5 речей, за які ви любите Україну.

- Перше – це Батьківщина. Її не вибирають - це любов, яка дається з народження. Природа у нас чудова: ліси, луги, річки. Це те, що ми певною мірою недооцінюємо, хоча насправді можливості зеленого туризму у нас безмежні. У мене багато друзів. Ставлення до дружби у нас інше, воно глибинніше. Ще Україну можна любити за те, що українці – це нація яка не погоджується з несправедливістю, що й показала Революція Гідності. Українці можуть покласти життя щоб змінити ситуацію. В Європі не так багато націй, які так можуть робити. Ще є багато такого дрібного, повсякденного, за яке я теж люблю Україну.

- Про що мрієте?

- Хотів би щоб в Україні було більше толерантності, щоб люди більше посміхалися, щоб було в нас більше м’якості. Щоб люди не змушені були весь час працювати щоб прогодувати себе, а щоб більше часу могли проводити з родиною, щоб ми більше спілкувалися. А головне – щоб ми знову повернулися до мирного життя.

- Що Ви хотіли б побажати молодим українцям?

- Вірити в себе, в свою країну, мріяти і не боятися мрії втілювати в життя. А можливості реалізувати себе в Україні є. І вони не гірші, а подекуди й кращі, ніж в будь-якій іншій країні. 

Алла Петренко, www.uawelove.org