Блоги

Dreadnought

http://dancor.sumy.ua/blogs/entries/184046

24.09.2016 15:559702130

РПЦ против Украины. Красная плесень Московского патриархата.

Существует целая сеть священников, которые активно помогают русским боевикам на востоке. «Это Славянск, Славкурорт, это Дружковка, это Краматорск — это официально. Это лидеры «Московского патриархата», это священники благочиний, протоиереи. Они не являются рядовыми священниками. По священнослужителю в Славкурорте, отцу Виталию, есть информация, что он призвал брать в руки оружие и защищать Россию от Украины.

Originally posted by lorddreadnought at РПЦ против Украины. Красная плесень Московского патриархата.

«В Краматорске, Славянске мы можем видеть, как священники «Московского патриархата» настраивают людей против Украины, против украинцев», — рассказал священник. Речь идет о реальном использовании культовых помещений, церквей и даже Святогорской лавры как баз для диверсионных групп.

Служба безопасности Украины подтверждает такие выводы, потому что проверила звонки перепуганных граждан, которые сообщали о боевиках и оружии. Когда начались первые бунты, то автобусы с русскими номерами останавливались возле ОГА, выходили оттуда боевики с оружием, а потом эти автобусы видели на территории Святогорской лавры, также видели их в тех отелях по области, которые существуют при «храмах», — рассказал священник.

Командует этим парадом отцов сепаратистов, по слухам, «митрополит донецкий и мариупольский» Илларион. Он непосредственно общается с Кириллом Гундяевым, минуя «Киевскую метрополию».

«Иларион выступает официально, что он против Украины и за Россию. Также есть данные из его окружения, что когда русские войска стояли в ста метрах от границы Украины, он сказал, что будем встречать эти войска как освободителей», — рассказал священник. Иларион уже длительное время считается глазами и руками русского «патриарха» Кирилла в Украине. Также он был личным другом Виктора Януковича.

«В свое время он дружил очень хорошо с Януковичем, потому что Янукович и семья финансировали, и есть информация, что и сейчас финансируют все строительные объекты, монастыри, соборы. Конечно, он будет поддерживать своего патрона. Я знаю, он был частым гостем у Кирилла Московского. Кирилл ему благоволит», — признался священник.

По данным журналистов, к сепаратизму причастен и «митрополит Одесский» Агафангел. Началом трагедии в Одессе, по данным газеты «Сегодня», были снайперские винтовки и автоматы, которые раздал прихожанам священник одной из церквей города сразу после проповеди про «святую Русь».

«Оружие, из которого сегодня в Одессе сепаратисты расстреливают участников марша за единство Украины и мирных жителей, раздавалась вчера вечером в одной из церквей города.

Во время утреннего «молебна за святую Русь» один из священников раздал прихожанам автоматы и снайперские винтовки», — пишет издание. Судя по всему, в центре УПЦ МП есть радикальное крыло, подчиненное непосредственно Гундяеву, и это порождает крайне драматические для украинской православной церкви процессы. Потому «патриарх» Кирилл не только не откликнулся на просьбу «Киевской метрополии» остановить войну, но и позволил Кремлю использовать в этой войне церковь.

Кто следил за церковно-политическими процессами в конце 1980-х – начале 1990-х гг., хорошо помнит, как именно митрополит Агафангел (Саввин) (сейчас - Одесский и Измаильский), будучи тогда народным депутатом Украины, с трибуны Верховного Совета УССР 4 июня 1990 г. активно убеждал депутатов избрать председателем парламента первого секретаря ЦК КПУ Владимира Ивашко (один из предателей Украины, одиозный ненавистник независимости страны, эмигрировавший сразу после путча на Россию, похоронен там же в Москве.

Возмущение многих народных депутатов вылилось тогда в скандирование митрополиту "ганьба!", а один из депутатов не выдержал и даже сбросил с его головы белый клобук, в знак протеста против кощунственной агитации от имени Церкви.

Следует отметить, что подобные прокоммунистические выступления митрополита Агафангела в начале 1990-х гг. очень сильно способствовали разочарованию многих украинцев в православии и их переходу в УГКЦ.

Это действительно была подлинная дискредитация Православной Церкви в Украине, причем руками православного же архиерея. "Красного архиерея", как его тогда называли многие. Украинская пресса в те годы неоднократно писала о митрополите Агафангеле как о "агенте КГБ" и даже "члене КПСС", чего архиерей даже не пытался опровергнуть.

Свою тесную связь с КПУ и полную поддержку коммунистического режима митрополит Агафангел никогда не скрывал. Его позиция неоднократно менялась - в соответствии с изменением генеральной линии КПУ (батюшка, нацелившийся на трон митрополита Владимира, оказывается, партейный - oleg_leusenko). Входя в прокоммунистическую парламентскую "группу 239", он выступал против независимости Украины, агитировал во время всесоюзного референдума за сохранение СССР и поддержал в 1991 г. ГКЧП.

7 августа 1991 г. митрополит Агафангел (тогда Винницкий и Брацлавский) решением Священного Синода УПЦ МП был переведен на Ивано-Франковскую кафедру.

Однако такое решение вызвало бурю протестов прикарпатских православных верующих и духовенства. Многие из них, не желая подчиняться новоназначенному "красному митрополиту", ушли в УАПЦ или УГКЦ.

В результате митрополит Агафангел так и не смог вступить в управление мятежной Ивано-Франковской епархией, после чего в сентябре он решением Синода был уволен на покой, а в 1992 г. возвращен на Винницкую кафедру. С 20 июня 1992 г. он митрополит Одесский и Измаильский.

С тех пор минуло уже 20 лет. Однако, на удивление, митрополит Агафангел остался верен своим идеалам и принципам. Как и двадцать лет назад, он активно выступает за восстановление СССР в любых его формах, а также в поддержку коммунизма и КПУ (здается, этот поп тайный сатанист - oleg_leusenko). Так, в книге "Коммунисты и православие в Украине" (Киев, 2002) митрополит Агафангел (Саввин) утверждает, что православные и коммунисты "являются единомышленниками". По его словам, призывы Коммунистической партии "согласуются с проповедуемой Церковью евангельской любовью и добродетелью".

Более того, говоря о УПЦ МП и КПУ, митрополит Агафангел заявил: "Мы едины" (см.: Симоненко П. Коммунисты и православие в Украине. – К., 2002 г. – Сс. 3-7).

По сути, тождество коммунизма и христианства, единство коммунизма и православия – это и есть главное вероисповедное кредо митрополита Агафангела, которое он пронес через все годы своей деятельности. В этом он действительно последователен и принципиален, в отличие от многих бывших коммунистов, которые с распадом СССР поспешили "перестроиться" и "перекраситься". И это потому лидер украинских коммунистов П. Симоненко особенно гордится близкой дружбой с митрополитом Агафангелом, как с идейным "единомышленником" (см.: Симоненко П. "Коммунисты и православие в Украине").

Аналогичные прокоммунистические симпатии неоднократно в интервью СМИ высказывал и другой влиятельный иерарх УПЦ МП – наместник Киево-Печерской лавры митрополит Павел (Лебидь), который в 2008 г. даже выдвигался в депутаты Киевсовета от КПУ. Тогда вокруг кандидатуры Павла разгорелся настоящий скандал, так как оказалось, что свою кандидатуру в Киевсовет он выдвигал одновременно и по списку "Партии регионов".

Было ли случайностью, что влиятельнейший архиерей УПЦ МП выдвигался по спискам Коммунистической партии? Еще в августе 2007 г. в интервью официальному сайту КПУ, опубликованном под названием "Наместник КПЛ: комунистов я уважаю", иерарх признался: "Я и в прошлом к коммунистам относился с большим уважением. Почему? Потому что у них была цель!... И сегодняшние коммунисты меня совершенно не смущают… В чем я еще поддерживаю коммунистов? В том, что я, как и они, более склонен к тому времени, когда у нас была дисциплина… Это сейчас мы порицаем, мол, вот такая нехорошая была власть. Да, была такая власть, но ведь и люди в этой власти были разные… Да, было много расстреляно священников! Но, опять же, почему? Вероятно, за грехи наши! Поэтому еще раз повторю, что и тогда, и сейчас я отношусь к коммунистам с большим уважением. Особенно к нынешним коммунистам: и к Петру Николаевичу, и к его единомышленникам, к однопартийцам, к его коллегам. При этом я понимаю, как им сейчас приходится сложно".

Педерастия в Донецкой ячейке Московского патриархата.

Митрополит Илларион запомнился иконами с изображением Януковича. С „ликами” гаранта носились в „крестных ходах”, пророчили им „мироточение”. В конце концов, илларионовский пиар закончился покрытием „иконы Януковича” плесенью. «Многие ожидали чуда во время «Крестного хода», но чуда не произошло. Икона мироточить не стала. Как расценивать появление плесени не знаю. Но факт остается фактом - белая плесень покрыла часть лица Януковича», - рассказал автор. Сомнительно, чтобы после таких афер с картинками настоящий верующий проникся почитанием к новому предстоятелю.

За Илларионом также следует шельф скандалов внутри самой УПЦ МП на почве разговоров о сексуальных извращениях, к которым якобы причастен и сам митрополит. Секс скандалы с именем Иллариона начались еще в бытность патриарха РПЦ Алексия ІІ. Члены инициативной группы духовенства и мирян Донецкой епархии "Русь Православная" неоднократно просили высшее церковное руководство разобраться по многим фактам Содома и Гоморры, которые якобы развел в своей епархии донецкий клирик. Конфликт замяли.

Затем несколько священников УПЦ МП обратились к священноначалию Украинской Православной Церкви и непосредственно к митрополиту Владимиру с просьбой пресечь беззакония имеющие характер сексуальных домогательств со стороны митрополита Иллариона в отношении священнослужителей их епархии.

После очередного скандала, по словам мирян и самих священников, Илларион расправился с неугодными служителями с помощью переводов в отдаленные уголки епархии, угрозами расправы и запрещением в священнослужении.

День советской армии. Что случилось 23 февраля 1918 года. Правда против лжи.

Жестокая жесть. Пытки и издевательства в российской армии.

Спільнота Anti Vata // Анти Вата
https://rightsector.livejournal.com

Nationalist girls community

https://plus.google.com/u/4/communities/115310818019822458906

Beautiful witches community
https://plus.google.com/u/4/communities/116644164110363286490

Карта дня
http://joker-way.com/taro.php

Misanthropic Division community
https://plus.google.com/u/4/communities/114739980989464109382

Блог пользователя - Dreadnought
Отправить:

"С первых дней своего президентства я поставил себе цель добиться от Константинопольской матери-церкви предоставления автокефалии Украинской поместной православной единой церкви.

«Я твердо стою на том, чтобы церковь в Украине была независимой от государства.

Красивые слова. Но, до неприличия, противоречащие первое второму.... Явно просматривается пиар для верующих. И незнание (а может - игнорирование) канонов православия.

Не зря Вселенский Патриархат считает подобные заявления вмешательством государства (Президента) в церковные дела.

местный

01.08.2018 07:11

Невдовзі Україна має отримати Томос — синодальне рішення Вселенської патріархії про надання автокефалії Українській православній церкві.

Як вплине на розвиток України ця визначальна подія та як до цього ставиться Московський патріархат і Греко-католицька церква? На питання “Прямого” відповідає предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет.

- Що таке Томос? Який він?

Томос – це документ, в якому надається церкві право бути незалежною, самостійною в управлінні. Тобто церквою, яка не підпорядковується ніякій церкві, а стає рівною з усіма іншими православними церквами. Це і є Томос.

- Ось ви отримаєте Томос ... Розкажіть, що тоді станеться, що буде далі.

Коли ми отримаємо Томос, то це що означає? Що ми входимо в молитовне єднання з іншими православними церквами. Бо зараз Київський матріархат називають неканонічною церквою. Чому неканонічна? А тому що немає молитовного єднання з іншими церквами. А коли ми будемо мати цей Томос, то ми таким чином входимо в молитовне єднання з іншими православними церквами. Але це не все. Наслідком Томоса буде те, що переважна більшість єпископів, духовенства і парафій Московського патріархату приєднаються до цієї Української церкви. І таким чином в Україні утвориться одна помісна православна церква.

Звичайно, частина Московського патріархату не приєднається до цієї української церкви. А оскільки вони не приєднаються, то вони не повинні називатися українською церквою. Вони мають право на своє існування в Україні на рівні з іншими церквами, на рівні з Українською православною церквою. Тобто закони українські дають право на свободу всім. Але називатися ця церква повинна Російською православною церквою в Україні. Так ось, хто хоче бути російською церквою, може бути російською, але не називатися українською церквою. І тому ми вважаємо, що переважна більшість парафій не захочуть бути російською церквою. І тому приєднаються до Української православної церкви. Але коли буде наданий Томос? Для того щоб надати Томос, Вселенський патріарх створив комісію із трьох митрополитів, які зараз об’їжджають всі православні церкви та інформують їх про намір Вселенського патріарха. Вселенський патріарх, як він говорить, не потребує згоди тих чи інших церков на надання цього Томосу. Це його право. Але для чого він інформує? Для того щоб знали і потім увійшли в єднання, в молитовне єднання з українською церквою. Це намір Вселенського патріарха.

Тому на сьогоднішній день Вселенський патріарх вже майже всі церкви об’їхав. Були в Москві, зустрічалися там з Московським патріархом. Але ще є декілька церков, які не відвідала ця комісія. Тому спочатку об’їдуть, потім буде засідання Священного Синоду в Стамбулі. І на цьому засіданні Священного Синоду і буде вирішено питання про автокефалію української церкви. Характерним є, що напередодні поїздки комісії до Москви Вселенський патріарх зробив дуже яскраву заяву, в якій твердо сказав, що Україна – це його канонічна територія, що це канонічна територія не Московського патріархату, а канонічна територія його, Константинопольського патріархату. Це перше він сказав.

І друге – що російська церква не є матірною церквою по відношенню до української церкви. А навпаки – українська церква є матірною церквою по відношенню до російської церкви. Тому що у 1448 році Московська митрополія відокремились від Київської митрополії. Раз вона відокремилась від Київської митрополії, значить, матір – Київська митрополія, а не Московська.

- А як до цього ставиться Московський патріархат? Вони намагаються якось перешкодити отриманню вами автокефалії?

Шалена боротьба йде. Шалена. В чому вона виявляється. По-перше, представники Московського патріархату об’їжджають всі церкви помісні і переконують їх, щоб вони не підтримували намір Вселенського патріарха надати Томос українській церкві. Підключилась до цього держава, дипломатія. І особливо тиснуть не тільки на Вселенського патріарха, а й на Грецію, на інші православні церкви. Тепер в Україні об’явили збір підписів, які направляють Вселенському патріарху, що українській церкві не потрібна автокефалія. І ще багато таких важелів, про які я не хочу говорити, в тому числі і великі кошти вкладаються в те, щоб не допустити цього. Але, незважаючи на це, Вселенський патріарх стоїть поки що твердо на своєму намірі дати Томос про автокефалію української церкви.

- І це буде вирішуватися голосуванням на Священному Синоді?

Звичайно. Я не знаю, як там проходять синоди Константинопольської церкви, але я думаю, що буде волевиявлення всіх членів синоду. Я думаю, що якщо патріарх хоче, то навіть якщо деякі митрополити і не згідні, то вони змушені підкорятися більшості. А більшість завжди буде з патріархом. Тому що патріарх враховує позиції всіх членів Священного Синоду.

- Ви зараз розповіли про те, що робить Московська патріархія, щоб вам перешкодити. А які дії вживаєте ви, щоб перешкодити їм перешкодити вам?

По-перше, наша мета – це зростання, збільшення Київського патріархату. І в цьому нам допомагає сам Господь. Яким чином? Допустив війну. А ця війна сприяє зростанню Київського патріархату. Яким чином? Люди бачать, хто захищає українську державу, українську землю: Київський патріархат чи Московський. Захищає Київський, а Московський захищає агресора. Бо називає цю війну не агресивною, а називає її громадянською війною. Тобто, що українці воюють самі з собою, і що Росія тут не має ніякого відношення. Хоч всьому світу відомо, що на Донбасі і танки російські, і ракети, які масово знищують населення, і біля 50 тисяч військових. То хіба це не свідчить про участь Росії в цій війні? І весь світ це знає. А Московський патріархат в Україні говорить, що тут Росія ні причому. І люди це бачать, і тому виходять зі складу цього патріархату і приєднуються до Київського патріархату.

Таким чином, друге, чим ми займаємося – це ми не хочемо розпалювати релігійну ворожнечу. Чому не хочемо? Навіть заради збільшення. А тому що не хочемо давати привід Москві втручатися в наші справи. Бо якщо б тут почалася релігійна ворожнеча, то Москва б могла сказати, що вона захищає своїх віруючих, бо їх там притіняють і порушують їх права. Так ось, для того щоб не дати цього приводу, ми насильно не примушуємо нікого приєднуватися до Київського патріархату. Але, незважаючи на все це, на сьогоднішній день Київський патріархат підтримує від 40 до 44% населення України. Тоді як Московський патріархат підтримує 20-24%. Це не наші дані. Це дані тих інституцій, які займаються цим дослідженням.

- Про які дати ми можемо говорити щодо отримання Томосу?

Перше – комісія повинна об’їхати всі церкви. Друге – скликання Синоду. А Синод буде скликаний не раніше кінця серпня. Бо тут канікули будуть літні, в тому числі і в Синоді Константинопольської церкви. Але в цьому році обов’язково буде це питання вирішено.

- Як проголошена автокефалія Української православної церкви вдарить по позиціях РПЦ та Московського патріархату в Україні?

Удар буде сильний, дуже сильний. Перше – історія російської церкви буде починатися не з хрещення Русі, а буде починатися з 1448 року. З того часу, коли вона відокремилась від Київської митрополії. І сама Москва визнала це в 1948 році, коли святкувала 500-ліття автокефалії російської церкви. Сама ж Москва святкувала 500-ліття. Ніхто її не примушував святкувати. І святкувала 850-ліття існування Москви. А ми святкуємо в цьому році 1030-ліття, а вони 500-ліття святкували. Значить історія російської церкви буде починатися з ХV століття. Це – перше.

Друге – Україна не була, не є і не буде частиною Росії. Бо Русь існувала, а Росії не було як держави. А потім, коли виникла держава, але називалася вона Московією, а не Руссю. А Русь – це Україна. Навіть Крим, якщо взяти, то Крим належав Русі. Бо князь Володимир переміг візантійське військо в Криму. А раз він переміг – значить Крим став належати Русі. І тоді він став просити у візантійського імператора видати дочку свою Анну за Володимира. І візантійський імператор не погоджувався віддати свою дочку-християнку за язичника Володимира. І тоді Володимир змушений був подумати про прийняття християнства заради того, щоб не тільки ввійти в добрі стосунки з Візантійською імперією, а взагалі з християнською Європою.

Ось чому ми зараз хочемо ввійти в Європу. Для України це не нове. Ще Володимир хотів ввійти в християнську Європу. І він ввійшов таки. І ввійшов тим, що дочки великого князя Київського Ярослава була королевою Франції, Норвегії, Угорщини, і навіть до Польщі це доходило. Але – після прийняття християнства. Тобто історія свідчить, що Україна була і хоче бути разом з Європою.

- Тобто, якщо я вас правильно розумію, ось це рішення про автокефалію по суті переписує історію, в тому числі і Росії, і Московської православної церкви? І тепер я розумію, чому Московський патріархат докладає такі шалені зусилля, щоб цього не допустити. Вони можуть, скажімо, оголосити анафему на Українську православну церкву?

А що вона дасть? Вони ж уже анафему на мене наклали. Але, як сказав патріарх Кирил, "анафема не сработала". Тому нехай хоч тисячу анафем накладають на Україну, вони не будуть мати ніякого значення. А те, що російській церкві прийдеться переписувати свою історію, і не тільки церкві, а й Росії прийдеться переписувати свою історію, – це видно очевидно. І тому йде така шалена боротьба. Бо коли, наприклад, польська церква отримала автокефалію від того ж Вселенського патріарха в 1924 році, то такої боротьби не було. А ось за Україну йде шалена боротьба.

- Дуже складне питання. Я розумію, він важкий. Напевно, Московський патріархат боїться, що, в тому числі, то, що Україні нададуть автокефалію - це може позначитися на питаннях власності Московського патріархату в Україні. Як-небудь це питання буде підніматись?

Справа в тому, що ніякої власності Московський патріархат в Україні не має. Не має власності. Власність церкви в Україні є власністю української церкви. Ось взяти, наприклад, Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра – чия це власність? Власність української держави. І держава передала свою власність в користування українській церкві Московського патріархату. Але коли буде тут українська церква визнана, то Лавра – і одна, і друга – будуть передані українській церкві. Бо це є українська святиня. І Росія, і Московський патріархат ніякого відношення до цих святинь не має. А ті парафії, які побудували, і свої храми за свій кошт, то це є власність цих парафій, а не Росії. Тому Росія тут своєї власності церковної не має.

- Ви впевнені, що Священний Синод Вселенського патріархату видасть Томос?

Я насамперед покладаю надію на Бога, бо від Бога все залежить. Це ми, люди, думаємо, що від нас залежить. Але в дійсності все залежить від Бога. І тому я особисто надію покладаю насамперед на Бога. Але впевнений, що і Вселенський патріарх змушений буде виконувати волю Божу.

Блоги

РПЦ против Украины. Красная плесень Московского патриархата.

Комментарии

По тематике

Цитата

Володимир Артюх