Кадрова криза в УПЦ Київського патріархату явище в принципі не нове. Причини тут також самі тривіальні. Храмів – обмаль, спонсорів – також «днем з вогнем..», конкуренти з Московського патріархату чи баптистів вільно дихати не дають, да і відверто кажучи рівень релігійної свідомості жителів Сумщини не на висоті.

Інша справа – Західна Україна – там і накормлять, і напоять, і посадють, і пополють. І москалів клятих ненавидять усією душею, одним словом Рай на землі .
Але ж якось треба викручуватися й тут, адже як тоді доповідати в центр, що єпархія в Сумах безперервно зростає та зміцнюється.
Ось і приходиться церковному керівництву обирати з того що є. А те що є …., це неперевершено!!

Кадрова політика керівника Сумської єпархії це справа сугубо індивідуальна, але дуже несподіваним кроком стало звершення іподияконської хіротонії над мешканцем м. Тростянець Владиславом Ломовим.
Подія - по суті ординарна, посада – найнижчий щабель у церковній ієрархії. Але ж колорит «надбання» перевершує усі ймовірні фантазії.

Владислав Ломов, чи вірніше тепер вже отець Владислав один з регіональних лідерів славнозвісної «Свободи», активний учасник усіх можливих й не можливих протестних акцій як на Сумщині так і на «Майдані», силових протистоянь з правоохоронцями, перелік можна наводити безкінечно.
Як свідчить наявний досвід - схильний до агресивної, іноді неадекватної поведінки та вчинків.

Звісно Христос казав: «Хто без гріха – нехай перший кине в мене камінь!».
Але ж хотілося б звернутися до Сумського архієрея, Владико, будь-який служитель Церкви – це її обличчя та чи всім до вподоби стане таке обличчя. Можливо негаразди УПЦ КП полягають не лише в злосності «клятих москалів», а в реальності того, що «кадри вирішують усе»!.